Телефони екстрених служб допомоги:
112 – єдиний номер виклику служб екстреної допомоги населенню. Зателефонувавши за номером, диспетчер викличе бригаду потрібної служби.
101 – «Служба порятунку», аварійно-рятувальна служба
102 – «Національна поліція»
103 – «Екстрена медична допомога»
104 – «Аварійна служба газу».
ТРИВОЖНА ВАЛІЗА ШКОЛЯРА
У наплічнику завжди має бути:
* пляшка питної води;
* поживні батончики або снеки (обирайте корисні, наприклад, сухофрукти);
* записка, у якій вказані ПІБ дитини, контактні дані батьків та ближніх родичів (імена, телефони, адреси);
* телефон та заряджений павербанк;
* індивідуальний набір необхідних ліків з запасом на кілька днів;
* комплект змінної білизни та одягу;
* можна покласти улюблену іграшку (це допоможе дитині заспокоїтися в укритті).
— Важливо не перевантажувати наплічник школяра та зберігати у школі те, що дозволяє адміністрація, — радять у поліції. — Все інше — їжа, вода, засоби гігієни, ковдри, ліхтарики, універсальна аптечка тощо, має заздалегідь підготувати і забезпечити заклад освіти.
Вміст евакуаційного рюкзака для класу/групи
Вчитель має підготувати свою тривожну валізу для дітей. У ній мають бути блокнот із твердою палітуркою, олівець та ручка. Обов’язково покласти ліхтар та батарейки до нього. Потрібно подбати про запас води та аптечку, запастись масками, а також:
* туалетний папір, вологі серветки, антисептик;
* радіо+батарейки;
* термоковдри;
* клейонка;
*пакети для сміття;
* свисток;
* мотузка, ножиці;
* маркери;
* енергетичні батончики для всіх дітей;
* повербанк;
* відро.
ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ ДИТИНИ
ПІД ЧАС ЕВАКУАЦІЇ
В лихі часи війни діти потребують особливої турботи та уваги батьків. Через невеликий життєвий досвід та особливості дитячої психіки їм загрожує більше небезпек — фізичних та психоемоційних — ніж дорослим.
Водночас, існують інструменти, які дозволяють мінімізувати ризики та вберегти фізичне, психічне здоров’я дитини та її безпеку.
Дізнайтеся правила безпеки дітей під час евакуації, дотримуйтесь їх.
1.Якщо ви перебуваєте в стані стресу – заспокойтеся самі!
Чим молодші за віком діти, тим сильніше їхній психо-емоційний стан залежить від душевного стану батьків. Тому, шановні батьки, спочатку знайдіть точку рівноваги для себе. Знайте та вмійте долати стрес ( знайдіть поради в фахівців – психологів, лікарів) Лише після того, як стабілізуєтеся самі, починайте говорити з дитиною: спокійно та не надто голосно.
2. Скажіть слова підтримки «Ми в порядку. Ми будемо робити все, що в наших силах», «Ми, дорослі, знаємо що робити», «Я з тобою». За необхідності повторюйте.
3. Домовтеся щодо виконання встановлених правил поведінки
У небезпечній ситуації дитина повинна виконувати ваші розпорядження миттєво і без сперечань.
-
Ваші прохання повинні бути лаконічними та зрозумілими.
-
Якщо є можливість, завчасно пограйтесь у правила поведінки, а насправді – відпрацювання головних команд з метою керування безпечною поведінкою дитини: «Стій», «Не торкайся цього предмета», «Викинь це», «Швидко підійди до мене».
-
Потренуйтеся разом із дитиною виконувати ці команди на швидкість.
4. Улюблену іграшку-друга – беремо з собою! Попросіть дитину вибрати маленьку іграшку або талісман, який вона зможе покласти в кишеню. Це може бути навіть мушля з відпустки на морі або камінчик з рідного двора. Скажіть, що у хвилини, коли буде страшно чи самотньо, дитина може брати цю іграшку в руки, розмовляти з нею, розповідати їй про свої почуття.
5. Прикріпіть до верхнього одягу дитини бейдж з повною інформа-цією про неї:
- ім‘я, прізвище, вік, колір очей та волосся. Зазначте особливі медичні потреби дитини (якщо такі є), вкажіть групу крові;
- контактні дані батьків;
- окрім бейджа на одязі, покладіть дитині у кишеню записку та/або напишіть цю інформацію на її руці стійким маркером або ж наклейте цупкий скотч на одяг.
Таку підготовку перед евакуацією дитини варто зробити навіть дітям 7-10 років, які у звичайному житті пам’ятають свої персональні дані. Пам’ятайте, що в стані стресу забути прості речі можуть навіть дорослі, а діти й поготів.
6. Перед тим, як залишити свою домівку, сфотографуйте дитину! Якщо раптом дитина загубиться, у вас буде найбільш точна фотографія, за якою люди зможуть швидше впізнати вашу дитину. Саме тому добре запам’ятайте (краще – запишіть!), як саме одягнена ваша дитина під час евакуації.
7. Намагайтесь весь час, протягом евакуаційних заходів, перебувати у фізичному контакті зі своєю дитиною.
Тримайте її за руку або на руках, везіть у візочку. Підтримуйте безпосередній контакт весь час, аж допоки поруч не з’явиться інший дорослий (родич, близький друг), якому ви можете довіряти. Ви можете передати дитину сторонній людині тільки у крайньому випадку: якщо це представники рятувальних служб або військові – завжди пам’ятайте, що завжди існує реальна небезпека викрадення дитини під час евакуації.
8. Домовтеся про місце, де ви зустрінетеся, якщо загубитесь (якщо дозволяє вік дитини). Зазначте це місце в записці, вкажіть ім’я, населений пункт, адресу проживання найближчих родичів, до яких ви евакуюєтесь, або просто населений пункт, до якого ви планували евакуюватись
9. Якщо дитина все-таки загубилася. У Міністерстві закордонних справ України розробили пам’ятку - пораду, як діяти батькам в цьому випадку:
Як діяти батькам, якщо їх дитина загубилась під час евакуації
-
Не панікуйте. Зберіться з думками, щоб діяти чітко.
-
Згадайте, де востаннє ви бачили свою дитину. Якщо в дитини є телефон – зателефонуйте.
-
Попросіть когось зі знайомих чи родичів залишатися на місці на випадок, якщо дитина повернеться.
-
Попитайте людей навколо, чи бачили вони дитину, назвіть основні прикмети, за наявності – покажіть фото дитини, опишіть, у чому вона одягнена.
-
За можливості, дайте оголошення через гучномовець.
-
Повідомте найближче відділення поліції чи зателефонуйте 102.
-
Якщо дитина загубилась за кордоном, гаряча лінія: 116 000